Он действует на меня,как магнит. С этим невозможно бороться. Что-то внутри меня существует само по себе и растет, и растет, как опара. Кажется, это живет своей жизнью и тихонько привлекает мое внимание к себе. Сила этого притяжения растет. Оно притягивает мои мысли, мои чувства, мои ощущения. Боже, это Ты? Что Ты хочешь мне сказать? Ты зовешь меня в Свои глубины, в Свое Царство блаженного покоя?
Душа устала и Ты зовешь ее в покои Духа. Я не утону? Не потеряюсь? Слышу Твой голос: "Мир оставляю вам, мир Мой даю вам; не так, как мир дает вам,Я даю вам." (Ин.14:27)
Царство внутри тебя. Кто находит Царство, тому все остальное прилагается. Что все? Все, что пожелаешь!
Путь новый не в мире, путь новый вовнутрь себя. К Царству в тебе, к центру Бога в тебе, в Его глубины. Когда ты познакомишься с этим Царством в тебе, ты увидишь мир вокруг другими глазами.
Наталия Минаева,
Рига, Латвия
"Он ввел меня в дом пира, и знамя Его надо мною - любовь". Песня Песней 2:4
Любовь Моя - поэзия души...и это все о Нем
Прочитано 10964 раза. Голосов 2. Средняя оценка: 4,5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
